П’ятниця, 19 квітня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

У 2010 році виповнилося 340 років від дня народження автора найціннішого серед "козацьких літописів" – літопису Самійла Величка. Його "Сказання про війну козацьку з поляками…" – монументальний твір, який охоплює історію козацької України впродовж 52 років.

Національна парламентська бібліотека України з нагоди цієї визначної дати пропонує Вашій увазі віртуальну виставку однієї книги „Літопис Самійла Величка”.             

Літопис канцеляриста війська Запорозького Самійла Васильовича Величка – найвизначніший і найбільший за обсягом український літопис XVIII століття.

Самійло Величко (бл. 1670 – після 1728) народився в селі Жуки Полтав­ської сотні, вчився в Могилянській академії. Перші згадки про себе Самійло Величко наводить з 1690 р., коли він почав козацьку служ­бу під керівництвом генерального писаря Василя Кочубея. 1702 p. Самійло був у козацькому загоні, що ходив до Польщі на допомогу королеві. 1705 р. перейшов у генеральну канцелярію Запорозького війська, але 1708 р. потрапив у немилість. У 1715 р. оселився в оспіваній пізніше Гоголем Диканьці, де й почав роботу над літописом. На титульній сторінці літопису стоїть дата 1720 р. Це, очевидно, час поча­тку роботи, оскільки в літописі є посилання на події і 1722 і 1725 р. Остання згадка про хроніста припадає на 1728 р. Автор досконало воло­дів польською, німецькою і латинською мовами.

Літопис Самійла Величка відомий у двох редакціях, у тому числі в авторському оригіналі. Оригінал було куплено 1840 р. у Москві комісіонером Большаковим у колекціонера Лаптева для академіка М. Погодіна. 1842–1845 р. О. Бодянський і  М. Гулак зробили копії з цього списку.

На сього­дні текст Літопису Самійла Величка відомий неповністю, є значні прогалини на початку, у середині (1649-52 роки) і наприкінці твору.

У літописі Самійла Величка відображена визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Автор розкриває характер цієї боротьби, дає їй оцінку, тому його твір посідає чільне місце в давній українській літературі. Літопис Самійла Величка, центральною постаттю якого виступає Богдан Хмельницький, — велика історична повість, що вміщує ряд оповідань, в основу яких покладено історичний матеріал про героїчну боротьбу 1648–1654 pp. Початок твору подається на основі народних переказів, легенд про Богдана Хмельницького. Величко докладно зупиняється на підготовці до бою козаків із ворогом, описує саму битву під Жовтими Водами: «Наконец всех поляков Хмельницкого оружіе разорило, и едним з них там же на Жолтой Воде жити и гнити повелело, а другим правую стезю до Криму показало, от якого погрому не десятка человека поляков не спаслося».
Літописець прославляє військове вміння козаків і їхнього генія, полководця Б. Хмельницького. Підкреслює силу українського народу і цим стверджує його перемогу над ворогами.

Військо Богдана Хмельницького здобуло дві перемоги, але не зупинилося на досягнутому. Та смерть полководця боляче вразила серця народу. Автор, усвідомлюючи цю невиправну втрату, пише: «Умер добрій вождь наш, оставивши по себе бесмертную славу…».

Як бачимо, твір Самійла Величка — цінне надбання, яке стало предметом вивчення українськими письменниками та істориками, джерелом роздумів над долею багатостраждального народу України, приводом для міркувань над розв’язанням вічної проблеми взаємин вождя і мас.

1/5

Величко С. В.
Літопис. Т. 1 / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. Мишанич. — К.: Дніпро, 1991. — 371 с.

Шифр зберігання  В45648

Літопис Самійла Величка (роки народження і смерті невідомі) — наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози XVII—XVIII ст., який разом із Літописом Самовидця, Літописом Григорія Грабянки й «Історією Русів» творить комплекс козацької історіографії.

Це — історичне першоджерело, перший том якого охоплює події 1648—1659 рр. на Україні. Другий том продовжує опис подій першого тому і закінчується 1700 р.
Видання універсальне. Воно придатне для наукової роботи і для любителів рідної історії і культури.

Вступна стаття та коментарі Валерія ШЕВЧУКА.