Aбонемент

До 50-річчя від дня народження Андрія Кузьменка

(псевдонім – Кузьма) (1968 – 2015), українського музиканта, співака, телеведучого, продюсера, актора

 Кожен має право на свою думку. Я її маю, ти її маєш. Але осуджувати когось за те, що він інакшої думки – не можна. Тому варто робити речі достойні, які б переконували людей в тому, що їх автор – людина, варта наслідування.

Андрій Кузьменко

17 серпня 1968 року у місті Самбір на Львівщині народився Андрій Вікторович Кузьменко, відомий громадськості під іменем Кузьма. Син інженера та вчительки музики, єдина дитина в сім’ї, Андрій ріс незвичайним хлопчиком: мріяв бути водієм сміттєвоза, у 2 роки із картонною саморобною гітарою “виконував” “Червону Руту” (єдиний на той час український шлягер), зате, коли у другому класі матір спорядила його до музичної школи, абcoлютно не мав охоти до тієї науки. Втім, завдяки «маминому тапочку», яким вона заганяла сина на заняття, Андрій закінчив-таки музичну школу за клаcoм фортепіано. Більшу частину дитинства Кузьма прожив у іншому невеличкому галицькому місті Новий Розділ.

У 10 років Андрій почув пісню The Beatles «Lady Madonna», яка стала першим поштовхом до меломанії і усвідомлення того, що музика – це дещо більше, ніж просто звуки, що досить неважко власноруч зробити те, що зрозуміють тисячі інших людей.

У 1981 році Кузьменки переїхали до містечка Новояворівськ, що на Львівщині і майже на кордоні з Польщею. Для юного меломана не було нічого кращого, аніж ті радіостанції, по яких передавали найсучаснішу музику – як польську, так і західну, інколи цілими альбомами. Андрій досконало вивчив польську мову та міг вільно знайомитися з новинками музичного світу. Кузьма навіть у школу носив з coбою приймач. Його цікавило все: диско, нью-романтик, нью-вейв. Тоді він захоплювався такими гуртами як The Beatles, Boney M., Exploited, Depeche Mode, The Cure, Alphaville. Підсівши на панк, Андрій організовує свій перший музичний гурт під назвою «Ланцюгова реакція». Цей панк-гурт грав на шкільних дискотеках та приніс першу музичну славу Кузьмі.

Після закінчення школи у 1985 році Андрій провалює спробу вступити до Львівського медінституту та йде служити в армію.

У 1986 році знайомиться з Володимиром Шкондою, з яким спочатку тільки слухають музику, а пізніше стали її грати. Володя на гітарі, Андрій на піаніно. Згодом Кузьма назве цей період першим етапом формування гурту «Скрябін».

У 1987 році вступає на факультет стоматології Львівського медінституту де, на вимогу батьків, вчиться до 1993 року. Займається спортом та отримує звання кандидата у майстри спорту з біатлону.

В студентські роки Андрій веде активне музичне життя: пише власні пісні, бере участь у різних проектах та створює сольні. У 1989 році формується перший склад «Скрябіна». До нього увійшли: власне Андрій Кузьменко (вокал, тексти, музика), Сергій Гера «Шура» (клавішні), Ростислав Домішевський «Рой» (бас-гітара), Ігор Яцишин (ударні) та Олександр Скрябін «Скряба» (звукорежисура). Першою композицією молодого гурту стала «Feel the Pain» (Чуєш біль). На неї згодом був відзнятий і перший кліп.

У 1994 році Андрій одружується на шкільній подрузі Світлані, а в 1997 році в молодої сім’ї народжується єдина донька Марія-Барбара.

Історія життя Кузьми в подальшому була тісно пов’язана з музичним колективом «Скрябін», який згодом отримує всеукраїнську популярність. Андрій бере участь в різноманітних проектах на телебаченні, стає ведучим власного хіт-параду «Гаряча сімка», телевізійних програм «Шанс» та «Шейканемо». В останніх двох його партнеркою виступає Наталя Могилевська.

У 2006 році Андрій Кузьменко проявив себе як талановитий письменник видавши свою першу автобіографічну книгу «Я, «Побєда» і Берлін». Вона мала шалену популярність і кілька разів перевидавалася. Пізніше Андрій Кузьменко написав ще кілька книжок: «Місто, в якому не ходять гроші», «Я, Паштєт і Армія», «Я, Шонік і Шпіцберген». Крім того, він був членом журі літературної премії «Книга року ВВС».

Кузьма проявив себе ще і як талановитий продюсер. У 2009 році він створив гурт «Пающіє труси», які висміюють усю попсову естраду, будучи її частиною. Також саме Андрій Кузьменко допоміг здобути популярність «Дзідзьо».

У 2014-му він запустив власне інтернет-радіо «S.R.A.K.A. — Своє Радіо Андрія КузьменкА».

Після початку бойових дій на сході України Кузьма активно допомагав військовим в АТО матеріально і морально – їздив підтримувати своїми піснями і просто поговорити з бійцями, вислухати їх. Багато спілкувався з пораненими в госпіталях.

У Кузьми було ще багато планів, та, нажаль, 2 лютого 2015 року він загинув у автомобільній аварії.

Привітний, дотепний, веселий, простий, без усякого пафосу – таким пам’ятають Андрія мільйони шанувальників і людей, які його знали. Він не боявся говорив правду, якою б гіркою вона не була й терпіти не міг лицемірства.

До 50-річчя від дня народження Андрія Кузьменка в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонується добірка творів самого Кузьми, його прозові та поетичні збірки, книжки про нього й статті з періодичних та інтернет видань.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії  

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/22
	Скрябін, Кузьма. Я, ”Побєда” і Берлін : [зб. повістей, тексти відомих пісень групи] / Кузьма Скрябін. — Харків : Фоліо, 2014. — 220, [3] с.                           Шифр зберігання: А751129 Ця книжка — літературний дебют відомого українського співака Андрія Кузьменка (Кузьми), лідера групи «Скрябін». До збірки увійшли дві повісті, а також тексти відомих пісень групи. Перша повість — «Я, "Побєда" і Берлін» — проникнута яскравим почуттям гумору, веселим настроєм і, напевне, розсмішить навіть дуже серйозних читачів. Події відбуваються навколо старого і пошарпаного автомобіля марки «Побєда». на якому Андрій зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини. Друга повість — «Місто, в якому не ходять гроші» — зовсім інша за жанром. Це невесела історія про дівчину Алісу, яка через збіг обставин опинилася в жахливому місті, де панують людиноненависництво, нечувана жорстокість і нелюдські порядки, — місті, з якого немає дороги назад…