Aбонемент

Віртуальна книжкова виставка 

Прима української літератури.

До 55-річчя від дня народження Марії Матіос,

української  письменниці,

лауреата Національної премії  імені Тараса Шевченка

«У творчості я послуговуюся

власною аксіомою, що література –

 це… осмислення буття в різних її

проявах…»

                                            Марія Матіос

Марія Василівна Матіос  народилася 19 грудня 1959 року в Чернівецькій області. Закінчила філологічний  факультет Чернівецького університету.

Протягом  10 років займалась журналістикою, була редактором газети Чернівецького машинобудівного заводу. Очолювала Чернівецьку  обласну організацію Національної спілки письменників України, працювала у видавничій справі, була одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу».

У жовтні 2012  року Марія Матіос була вперше обрана народним депутатомУкраїни, 2014 року – обрана народним депутатом від Блоку Петра Порошенка.

Перші вірші поетеса надрукувала у 15 років. 1992 року дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол», яка визначила основну лінію творчості письменниці.
   Марія Матіос  є автором поетичних збірок: «З трави і листя» (1982), «Вогонь живиці» (1986), «Сад нетерпіння» (1994), «Десять дек морозної води» (1995), «Жіночий аркан» (2001), «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007). Найбільшу популярність здобули прозові твори письменниці: «Нація» (2001), «Життя коротке» (2001),  «Бульварний роман» (2003), «Фуршет від Марії Матіос» (2003), «Солодка Даруся» (2004), «Щоденник страченої» (2005, 2007), «Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006), «Нація. Одкровення.» (2006), «Майже ніколи не навпаки» (2007), «Москалиця. Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» (2008), «Кулінарні фіґлі» (2009), «Чотири пори життя» (2009), «Вирвані сторінки з автобіографі»" (2010), «Армагедон уже відбувся» (2011).

Твори Марії Матіос перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії.  Її книги світові критики назвали «ударом і викликом» сучасності.

У 2005 році   письменниця отримала Національну премію імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся».  Це українська історія 30-х –70-х років минулого століття в її буковинському і галицькому ареалах, приголомшлива розповідь про нещадні жорна історії, невитравлюване людське зло і незнищенне добро водночас, про природну толерантність людей різної крові і націй у часи історичних катаклізмів.

Марія Матіос – лауреат літературної премії «Благовіст», лауреат премії ім. Володимира Батляка. Має титул «Найпліднішої письменниці України». У 2004 році Марія Матіос перемогла у конкурсі «Книжка року». У 2007 році стала володаркою Гран-прі та першого місця конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки».  Роман письменниці «Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» став переможцем конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза» та  у 2009 році отримав державну нагороду – диплом першого ступеня в номінації «Бестселлер» на V Київському міжнародному книжковому ярмарку.  

Вистави за романами Марії Матіос  є не менш успішними  та популярними за літературні твори письменниці.

Національна парламентська бібліотека України з нагоди 55-річчя від дня народження Марії Матіос підготувала віртуальну книжкову виставку «Прима української літератури».

Представлені в експозиції матеріали знайомлять з творчістю Марії Матіос, презентують численні видання творів письменниці, публікації та інтерв’ю з Марією Матіос.

На виставці представлені документи іпублікації з фондів НПБУ та інтернет-ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформація підготовлена відділом СКД

1/28
	Матіос, Марія. Армагедон уже відбувся : [повість] / Марія Матіос; худож. Сергій Іванов. — Львів : Піраміда, 2011. — 109 с. : іл.   Шифр зберігання: А719845 Ці «дантові кола» потрібні письменниці, щоби пізнати Істину головного персонажа, який весь вік після вбивства людини думає про «вавилонську вежу» свого життя, яка має колись звалитися. Марії Матіос доконче потрібно через історію Івана Олексюка наблизити читача до розуміння Іванової правди – причини, його істини: ХОТІТИ ЖИТИ. Бо насправді істина для всіх одна. От тільки, «якби запізнитися вмерти. Або народитися» . Увага до найтонших деталей, глибокий психологізм і прискіплива любов до того, чиє «тіло душі» по живому ріже її письменницький «скальпель», – незмінні прикмети стилю Марії Матіос.