Aбонемент

Книжкова виставка

«Архітектор століття»

(до 150-річчя від дня народження В. Городецького (1863–1930),

українського архітектора)

Очима дивимося звиклими

На цей будинок-дивогляд,

Де поруч з пазурями й іклами

Рухливих птиць недвижний ряд,

Де павіани між газелями,

Між ібісів – гіпопотам,

про обвітрені пустелі ми,

Про джунглі згадуємо там.

За стиль ні трошечки не дбаючи,

В спортсменськім запалі своїм,

Стрілець левів, убивця заячий,

Пан Городецький ставив дім.

(«Дім Городецького»,

М. Рильський)

Владислав Владиславович Городецький (повне ім’я – Лєшек Дезидерій Владислав Городецький) народився 4 червня 1863 року в селі Шолудьки Брацлавського повіту на Поділлі в заможній родині, що належала до польської гілки старовинного роду Городецьких. Середню освіту здобув в Одесі, в реальному училищі, де навчався в 1879 – 1885рр. Продовжив навчання в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, яку закінчив у 1890 р. із срібною медаллю.

Наступні майже тридцять років (1891 – 1920) життя і творчість В. Городецького були пов’язані з Києвом.

Впродовж київського періоду творчості архітектор Городецький втілив десятки проектів - він будував житлові будинки і вілли, заводські корпуси й магазини, виставочні павільйони і школи, склепи й монументи.

Так, під керівництвом Владислава Городецького було побудовано Музей старожитностей (1899, нинішній Національний художній музей України), Миколаївський костьол (1899 - 1909), де нині знаходиться Національний будинок органної та камерної музики, зведено приміщення караїмської кенаси (1900, Будинок актора Національної Спілки театральних діячів України), два будинки Російського страхового агентства (не збереглися) і, нарешті, в 1902 році В. Городецький побудував власний маєток – знаменитий Дім з химерами.

Крім Києва, архітектор працював також у багатьох інших українських містах. В Умані побудував гімназію і міську школу, в Черкасах – гімназію (нині Будинок дитячої та юнацької творчості), в Шпикові на Поділлі - цукровий завод, у Печорах – мавзолей Потоцьких, у Сімферополі – фабрику штучного льоду, в селі Старосільському на Волині - греблю і шлюзи. Своїми роботами архітектор довів можливість використання залізобетону не лише для виконання довговічних і міцних конструкцій, а й створення художніх творів.

Владислав Городецький був всебічно обдарованою людиною. Він добре малював – розписав, зокрема, плафон у театрі Соловцова (нині – Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка), інтер’єри кількох особняків, у тому числі й власного – Будинку з химерами. За його ескізами було виготовлено костюми й декорації декількох театральних вистав. Є свідчення, що Городецький займався також моделюванням одягу, причому користувався великим успіхом у вельможних дам для котрих робив ескізи екстравагантних суконь і черевичків. Славився він і своїми ювелірними виробами – мініатюрними золотими прикрасами, оздобленими коштовним камінням.

Яскрава особистість В. Городецького позначилась не тільки в царині мистецтва, але й в стрілецькому спорті та мисливстві. Він брав участь у міжнародних стрілецьких змаганнях та в діяльності Імператорського товариства розмноження мисливських і промислових тварин та правильного полювання. Значну частину своїх мисливських трофеїв дарував музею товариства.

Світова війна, революція, а відтак, втрата всього майна й можливості працювати, змусили Городецького 1920 року залишити Київ і емігрувати до Польщі. Деякий час він працював в Міністерстві суспільних робіт як архітектор. Виконав проект курорту в Хелю, займався реставрацією старовинного палацу Вишневецьких на Тернопіллі. Також, за проектами Владислава Городецького у 1927-1928 рр. було споруджено торгові ряди (критий ринок) та водогінну вежу в Пьотркові Трибунальському, казино в Отвоцьку та басейн в Згіржу.

1928 року американська фірма «Генрі Улен і К°» запросила В. Городецького на посаду головного архітектора Синдикату по спорудженню перських залізниць. Таким чином, за проектами архітектора Городецького виконаними в 1928-29 рр. у Тегерані було побудовано сучасний залізничний вокзал, палац шаха, запроектовані розбудови нових міст Ірану, театру та готелю в Тегерані.

3 січня 1930 року Лєшек Дезидерій Владислав Городецький на 67-му році життя відійшов у вічність. Його поховали на римо-католицькому кладовищі Долаб у Тегерані.

До 150-річчя від дня народження Владислава Городецького в Національній парламентській бібліотеці України підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить книжкові, а також періодичні ілюстровані видання, які розповідають про цікаві сторінки життя і творчості видатного архітектора ХХ століття Владислава Городецького.

На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань цієї тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 1, загальний читальний зал.

Термін експонування 1–14 червня 2013 р. 

Інформація підготовлена відділом СКД