Aбонемент

До 160-річчя від дня народження  Д. І. Багалія (1857–1932), українського історика,

громадського діяча

Дмитро Іванович Багалій – видатний учений-історик, заслужений професор, відомий лектор, ректор Харківського університету (1906), голова історико-філологічного відділу Української Академії Наук (1918), один із фундаторів Української АН.

Народився 7 листопада 1857 р. у родині київського ремісника-лимаря. У 1876 р. закінчив Другу київську гімназію із золотою медаллю. Відразу після закінчення гімназії, Дмитро Багалій вступив  на історико-філологічний факультет Київського університету

Наукова спадщина вченого включає близько 350 публікацій: підручників, монографій, археологічних видань, статей із історії України і Росії. До речі, саме йому належить фундаментальна праця «История города Харькова за 250 лет его существования», яка була написана у співавторстві з Д. П. Міллером російською мовою до ювілею міста у 1904 році. Та найвизначнішою працею вченого є «Історія Слобідської України» (1918). Твір містить важливі огляди історичної географії й етнографії краю, його соціально-економічний й політичний розвиток, історію духовної і матеріальної культури, побуту населення. Написана простою, зрозумілою мовою, ця книга стала підручником позашкільної освіти й самоосвіти. Насичена багатим фольклорно-етнографічним, ілюстративним матеріалом, вона для багатьох стала також першим посібником з української мови.

У науці він також здобув авторитет завдяки численним працям з історії Слобідської України. Серед них особливу значущість набули фундаментальні монографії: «Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Московского государства» та два томи археографічних додатків до неї (1887), за яку вченому в 1888 p. присудили малу Уваровську премію та «Опыт истории Харьковского университета» у двох томах (1893—1904). Паралельно він писав праці з історії Лівобережжя, Південної України, підручники з історії Росії та російської історіографії. Всі ці публікації принесли Д. І. Багалію професійне визнання, почесне членство в багатьох наукових товариствах України та Росії, академічні відзнаки та премії.

Дмитро Іванович Багалій двічі публічно 1901 і 1905 рр. виступав проти цензурних обмежень української мови. Обраний 1906 р. на посаду ректора Харківського університету, він доклав чималих зусиль для того, щоб розпочати викладання в ньому українознавчих дисциплін українською мовою. З іменем Багалія пов`язано також рішення вченої ради університету про надання почесних докторських дипломів видатним ученим-українознавцям  І. Франку, М. Грушевському, О. Єфіменко. Перебуваючи на посаді ректора, він неодноразово рятував від переслідувань українських студентів.

9 лютого 1932 р. Д. І. Багалій помер від запалення легенів.

До 160-річчя від дня народження  Д. І. Багалія (1857–1932), українського історика, громадського діяча в  Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого було підготовлено книжкову виставку. Експозиція вміщує літературу, що розповідає про життєвий і творчий шлях видатного вченого та його найвідоміші праці.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань автора  радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою: вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 7 – 21 листопада 2017 р.

Інформацію підготувала провідний бібліотекар ВСКД  

Гриценко Ю. А.