Aбонемент

Олексій Семенович Онищенко
(до 80-річчя від дня народження відомого філософа,
культуролога, соціолога, історика, громадського діяча)

Олексій Семенович Онищенко народився 17 березня 1933 року в c. Рудка Гребінківського району Полтавської області. У 1956 р. закінчив історико-філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, а 1962 р. – аспірантуру Інституту філософії АН УРСР. 

Упродовж 1962–1978 рр. Олексій Онищенко пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи Інституту філософії АН УРСР, досліджував філософсько-соціологічні проблеми розвитку духовної культури, світогляду особи, способу життя, науково-технічної революції. У 1978–1991 рр. був директором Міжреспубліканського філіалу Академії суспільних наук у м. Києві. Досліджував проблеми еволюції масової свідомості, соціології релігії, історії релігій в Україні, ролі святково-обрядової сфери в житті особи і суспільства. 

Очоливши у 1992 р. Центральну наукову бібліотеку імені В. І. Вернадського АН УРСР, О. С. Онищенко виступив із низкою ініціатив щодо структурних змін у бібліотеці, підвищення її наукового рівня та значущості як соціального інституту. Так, під його керівництвом було перетворено на інститути – відділ рукопису та відділ архівознавства, а також створено в бібліотеці центри: бібліотечно-інформаційних технологій; консервації та реставрації; культурно-просвітницький та редакційно-видавничий. У бібліотеці було створено потужну інформаційно-аналітичну структуру – Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади. Крім того, у структурі бібліотеки було створено Інститут біографічних досліджень. Із метою підвищення наукового рівня бібліотеки у 1996 р. за активної позиції О. С. Онищенка при бібліотеці відкрито аспірантуру та спеціалізовану вчену раду з історичних та технічних наук. Ним була проведена велика підготовча робота щодо відновлення історичної справедливості і повернення Центральній науковій бібліотеці імені В. І. Вернадського статусу національної (відповідний Указ Президента був підписаний 5 квітня 1996 р.).

Він брав участь у розробці концепцій ідеології державотворення, розвитку гуманітарної сфери, реформи політичної системи, державної інформаційної політики. Під науковим керівництвом і за участю О. С. Онищенка підготовлено та видано чотири томи «Історії Національної академії наук України» та два томи «Історії національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського», п'ять томів «Національної бібліографії України».

Реалізація розробленої вченим концепції розвитку Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та особистий внесок у розвиток науки сприяли перетворенню її на загальнодержавний науково-інформаційний комплекс, науково-дослідницьку установу, що на загальнонаціональному рівні визначає інтеграційний розвиток книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства як історичної дисципліни в умовах переходу до інформаційного суспільства та готує кадри вищої кваліфікації.

У творчому доробку О. С. Онищенка як автора і співавтора – понад 300 наукових праць, у тому числі 17 монографій. Він є членом багатьох наукових товариств і громадських організацій. Очолює редакційні колегії журналу "Бібліотечний вісник" і збірників наукових праць "Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития" та "Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського".  

О. С. Онищенко – голова Українського комітету славістів, голова Науково-бібліотечної ради НАН України, голова ради директорів наукових бібліотек і інформаційних центрів академій наук – членів Міжнародної асоціації академій наук, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, Національної комісії з питань закордонних українців, Української національної пагоушської групи, наукових рад НАН України (з проблем русистики, науково-видавничої ради тощо), Української національної комісії з питань правопису, Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, Науково-експертної ради Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Координаційної ради Бібліотечної асамблеї Євразії, Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, Українського міжнародного комітету з питань науки і культури, наглядової ради Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» НАН України, Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, координаційної ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки (проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства), Філософського товариства України, Комісії НАН України з розробки наукової спадщини академіка В. І. Вернадського тощо.

Має нагороди та відзнаки: орден Знак Пошани, орден "За заслуги" ІІІ ступеня, орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня; лауреат загальнонаціональної програми «Людина року» в номінації «Вчений року» (2006), Державна премія України в галузі науки і техніки (у складі колективу, за роботу «Фізичні методи і комп'ютерні засоби реєстрації, зберігання і використання великих обсягів інформації») (2008).