Літописець українського простору
До 110-річчя від дня народження (1905 – 1987), українського письменника, журналіста і публіциста
Народився Улас Олексійович Самчук 20 лютого 1905 року в селянській родині у с. Дермань (Рівненська область). По закінченні народної школи в с. Телявці навчався у приватній гімназії у Крем’янці (Тернопільська область).
У 1929 році письменник переїхав до Чехословаччини та навчався в Українському вільному університеті в Празі. Але жодного вищого навчального закладу він так і не зміг закінчити. Кожну науку Улас Самчук опановував без учителів, самотужки. Він бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.
У 1941-1943 рр. Самчук редагував газету «Волинь», що виходила у Рівному. Протягом кількох десятиріч силою обставин Улас Самчук знаходився в епіцентрі українського та європейського громадсько-політичних процесів. Щоб зрозуміти значення «Волині» для окупованої України, досить лише прочитати назви статей («Київ», «Шевченко», «Свідомо жити», «Більше ініціативи», «Війна і ми», «Вимоги твердого часу», «Ясно й одверто»).
У 1944-48 роках письменник жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. Після переїзду до Канади у 1948 р. був засновником ОУП «Слово» (1954).
У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932–1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х pp., що прагне зрозуміти місце України у світі й шляхи її національно-культурного й державного становлення. Робота над першою й другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою — з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Ідейним продовження «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена трагедія голодомору українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932–1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.
У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-47). У 1947 закінчив драму «Шумлять жорна». У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної й сучасної підрадянської дійсності. Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).
Улас Самчук — визначний український письменник, який є однією з найпомітніших постатей української прози XX століття. Його називали літописцем свого часу і свого народу. Хоча з юнацьких літ він був відірваний від України, проте став однією з найяскравіших особистостей, людиною, яка зуміла втілити в собі найкращі риси української ментальності — ліризм, поетичність, гуманізм.
Помер письменник 9 липня 1987 року. Похований у Торонто (Канада).
До 110-річчя від дня народження У. О. Самчука (1905 – 1987), українського письменника, журналіста і публіциста в Національній парламентській бібліотеці України було підготовлено книжкову виставку. Література, що представлена на виставці висвітлює життєвий і творчий шлях письменника та його найвидатніші твори.
На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.
Виставка експонується за адресою: вул. Грушевського, 1; 2-й поверх.
Термін експонування: 20 лютого – 10 березня 2015 р.
Інформація підготовлена відділом СКД
Бібліотека