Aбонемент

Сонячний художник

«Душа художника, як дзеркало, має відображати

в собі всю природу; освічений смак його вибере з неї

прекрасне, а талант передасть у картині» 

 К. Брюллов

Сергій Іванович Васильківський народився 7 (19) жовтня 1854 року в місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї писаря. Перші навички в мистецтві Васильківський одержав у Харківській гімназії від учня Карла Брюллова у Петербурзькій Академії мистецтв — Дмитра Безперчого.

У 1876 – 1885 роках Васильківський навчався у пейзажному класі Петербурзької Академії Мистецтв у Михайла Клодта (1832–1902) і Володимира Орловського (1842–1914). Успішне навчання доповнювалося враженнями від виставок передвижників та поїздок на батьківщину.

Починаючи з академічного періоду, Васильківського приваблювали мотиви сутичок козаків з татарами.
Типовий сюжет Васильківського — озброєний козак-вершник в степу або група козаків на сторожі, в кінному поході чи на відпочинку «Козачий пікет» (1888), Харківський художній

музей; «Сторожа Запорозьких Вольностей» («Козаки в степу»), (бл. 1890), Національний музей образотворчого мистецтва; «На варті» (бл. 1890), Одеський художній музей; «Козак в степу. Тривожні ознаки» (бл. 1905), Сумський художній музей.

С. І. Васильківський часто і багато подорожував, малюючи природу Криму, Кавказу, Кубані, Західної України. У творах «Тавріда», «Геленджик», «Ай-Тодор» художник проникливо і вірно передав своєрідний характер і красу Чорноморського узбережжя. У Галичині, в Карпатах він вивчав народне мистецтво, фольклор, змальовував українську народну архітектуру.

Сергій Васильківський був також одним із фундаторів Харківського літературно-художнього гуртка і засновником українського архітектурно-мистецького відділу при ньому. Ще в 1902 році він збирав матеріали і надав свої роботи історичного й етнографічного змісту для XII археологічного з’їзду в Харкові.

Як і більшість митців реалістично-демократичного спрямування Васильківський не стояв осторонь художньо-громадських проблем й був серед тих, хто вів найбільш активну й досить розмаїту художньо-організаційну, громадську роботу, яка відіграла велику роль у зростанні демократичної культури в Україні.

Більшості творів Сергія Васильківського властивий життєстверджуючий характер.

Пейзажі живописця завжди емоційні, різноманітні за мотивами і настроєм, цільні за композицією та кольоровим рішенням, дають повне та широке уявлення про українську природу. Пейзажі та деякі твори на історичні теми дозволяють назвати ім’я С. Васильківського у числі видатних українських художників, з діяльністю яких пов’язане піднесення розвитку живопису в Україні в другій половині ХІХ  ст. Творча спадщина митця зберігає цінність і в наші дні.

Втілюючи цілком не реалізований свого часу задум Т. Г. Шевченка, С. І. Васильківський разом зі своїм давнім другом М. С. Самокишем у 1900 р. видали художній альбом «З української старовини». Це коштовний фоліант, у якому видатний історик та етнограф Д. Яворницький грунтовно й цікаво виклав історію України в її найголовніших віхах, а С. Васильківський аквареллю написав 20 документальних за характером портретів селян, городян, кобзарів і воїнів-запорожців, видатних діячів народно-визвольної боротьби в Україні – Богдана Хмельницького, Івана Гонти, гетьмана Петра Сагайдачного, філософа Г. С. Сковороди.   

У 1912 році було видано другий альбом – «Український орнамент». Васильківський виконав для нього близько ста малюнків з кращих зразків народного мистецтва, зокрема народної вишивки XVII – XIX століть. Цим альбомом широко користувались і користуються ще й тепер народні митці – вишивальниці, різьбяри, гончари і професіональні художники-орнаменталісти. Обидва альбоми й сьогодні мають велику пізнавальну і практичну цінність.  

Сергій Іванович Васильківський помер 8 жовтня 1917 року і був похований на Харківському міському цвинтарі поруч з його родиною – батьком і матір’ю.   За своє життя ним було написано біля трьох тисяч картин, 1340 з них він заповів Музею Слобідської України і велику суму грошей – на створення національного художнього музею. На жаль, більшість його робіт були втрачені під час Великої Вітчизняної війни. Сьогодні у різних галереях, музеях і приватних зібраннях зберігається біля 500 картин видатного харківського живописця, які є символами нашого краю, «портретами» Слобожанщини.

До 160-річчя від дня народження С. І. Васильківського (1854 – 1917), українського живописця в Національній парламентській бібліотеці України було підготовлено книжкову виставку. Література, що представлена на виставці висвітлює життєвий і творчий шлях митця та містить копії репродукцій його картин.

На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою: вул. Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 20 жовтня –  3 листопада 2014 р.

Інформація підготовлена відділом СКД