Aбонемент

До 110-річчя від дня народження Юрія Збанацького (1914-1994),

українського письменника, сценариста, редактора, педагога

Творчість Юрія Оліферовича Збанацького – одного із українських прозаїків – добре відома і дорослим, і дітям. Його кращі твори стали окрасою української літератури, тематично і жанрово збагатили її. Знаємо Ю. Збанацького і як талановитого кінодраматурга, пристрасного публіциста, вимогливого вихователя літературної молоді. Читаючи біографію письменника, розумієш, скільки жаху йому довелось пережити, але незважаючи ні на що, залишитися відкритим, добрим і чуйним як до людей, так і до всього світу.

Юрій (Григорій) Оліферович Збанацький народився в селі Борсуків Остерського (тепер Козелецького) району на Чернігівщині в селянській родині. Зростав на берегах відомої «зачарованої Десни». Батько письменника – учасник першої світової війни – був поранений, довго хворів і рано помер.

Ріс Юрко здібним і цікавим хлопчиком, вирізнявся великою спостережливістю, надзвичайною пам’яттю та кмітливістю. Початкову школу (чотири класи) закінчив у рідному селі. Писати вірші й оповідання почав ще у школі. Помітивши в хлопчика допитливість, бажання більше знати, вчитель попросив батьків дати синові змогу продовжити навчання. Незважаючи на те що сім’я Збанацьких була багатодітною, часто хворів батько, на сімейній раді було вирішено одностайно – Юрко вчитиметься. Семирічна школа була в районному центрі, що знаходився за тринадцять кілометрів від села. І хоча долати пішки щодня таку відстань було нелегко, хлопчик залюбки оволодівав знаннями. Потім здобував освіту в Чернігівському педагогічному технікумі, продовжував навчання на мовно-літературному факультеті Ніжинського педінституту, який закінчив у 1937 році. Згодом працював учителем, а в дев’ятнадцять років став директором неповної середньої школи. Потім редагував Остерську районну газету.

У роки Другої світової війни Юрій Оліферович організував партизанський загін, а потім командував великим партизанським з’єднанням імені Щорса. Виданий зрадником, Збанацький потрапляє до рук німців. За період дев’ятимісячного ув’язнення він пройшов через Чернігівську тюрму, Яцевський концтабір, голод і тортури. В осінню ніч 1942 року Юрію вдалося втекти з-за колючого дроту.

Восени 1942 року німці схопили матір письменника Євгенію Вікторівну. Розшукуючи заарештованого сина-підпільника, вона потрапила в гітлерівську тюрму. Ні погрози, ні катування не змусили цю мужню жінку видати сина. Її було страчено. Згодом ці події ляжуть в основу повісті «Єдина». Від рук фашистів загинув також рідний брат Юрія Збанацького Василь, якому було лише чотирнадцять років.

Та особисте горе не зломило письменника. Він пише нариси, оповідання, повісті, а між боями читає їх солдатам. Таких творів налічувалося вже до двадцяти, але в одному з боїв рукописи згоріли.

4 січня 1944 року за бойові заслуги Юрію Збанацькому було присвоєно звання Герой Радянського Союзу.

Після війни Юрій Оліферович повністю віддався літературній діяльності і став класиком за життя. Його твори було включено до шкільної програми. Майже десять років він очолював Київську міську письменницьку організацію, викладав літературу в Київському педагогічному інституті, згодом очолював філологічний факультет цього ж інституту, кілька років керував літературною студією.

Друкуватися Збанацький почав з 1944 р. і спершу заявив про себе творами для юних читачів. Повість «Таємниця Соколиного бору» (1948) по праву ввійшла до скарбниці літератури для дітей та юнацтва і принесла письменникові славу й визнання. Одна за одною виходили книжки для дітей, яких налічується понад двадцять.

З цього часу розпочинається інтенсивна літературна діяльність письменника. У збірках оповідань «Над Десною» (1951), «Старший брат» (1952), «Незабутнє» (1953), повістях «Лісова красуня» (1955), «Єдина» (1959), романах «Ми не з легенди» (1973), «Червона роса» (1981) та інших автор змалював мужність і героїзм народу в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Актуальні питання сучасного життя, зокрема громадянська активність, людяність, відображені в повісті «Між добрими людьми» (1955), романі «Хвилі». В історично-біографічному романі «Сеспель» створено образ мужнього чуваського поета-революціонера. У драмі «Пройти крізь вогонь» (1984) письменник відтворив героїчні сторінки з життя генерала М. П. Кирпоноса.

У 1960 р. роман Збанацького «Малиновий дзвін» був відзначений премією імені М. Островського. 1970 р. за роман «Хвилі» письменникові присуджена Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка. 1975 р. за романи «Кують зозулі» (1975), повісті «Курилові острови» (1963), «Героподвія» (1966), «Ленінка» (1970) та інші він удостоєний літературної премії імені Лесі Українки.

Повісті «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. За сценаріями Збанацького поставлені кінофільми «Таємниця партизанської землянки», «Чекайте зв’язкового».

Твори Юрія Збанацького перекладено багатьма мовами світу.

Помер письменник 25 квітня 1994 року в Києві.

Юрій Оліферович приніс в українську літературу свою особливу манеру письма, свій голос, свою художню самобутність. Це – співець придеснянської природи, майстер неповторних портретів чудових людей українського Полісся.

У Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку присвячену творчості Юрія Збанацького. На ній представлені видання, які розкривають творчу палітру видатного письменника.

Для пошуку інших видань цієї тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

1 січня – 31 січня 2024 р.

Інформацію підготувала провідний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Надія Кобзева