Aбонемент

До 165-річчя від дня народження І. Я. Франка (1856-1916), українського поета, прозаїка, літературного критика, перекладача, громадського і політичного діяча

Іван Якович Франко – видатний український поет, прозаїк, літературний критик, фольклорист, драматург, публіцист, вчений, історик, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, етнограф, громадсько-політичний діяч.

Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська область) в родині коваля. Коли Івану було дев’ять, помер батько. Матері не стало в 1872 році. Попри це, молодий Франко ще у 1864 році почав здобувати ґрунтовну освіту: спочатку в школі села Ясениця-Сільна, потім у школі при василіанському монастирі у Дрогобичі.

У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію і став студентом філософського факультету Львівського університету.

Перші літературні твори – вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) – були надруковані в студентському часописі «Друг».

У 1876 році вийшла перша поетична збірка «Баляди і розкази».

Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника (1877) за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства.

У 1880 році був вдруге заарештований і обвинувачувався у підбурюванні селян проти влади.

В травні 1886 року одружився зі студенткою Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською. Разом подружжя виховало 4 дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.

Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника.

У 1890 році за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії.

У 1892 році І. Франко прослухав лекції з класичної філології у Віденському університеті й захистив докторську дисертацію .

Ще під час навчання у Дрогобицькій гімназії почав комплектувати власну бібліотеку, яка налічувала майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. Усього його бібліотека налічувала 12 тисяч примірників.

Мав колосальну пам’ять – знав 14 європейських мов, дослівно міг переказати великі тексти, знав напам’ять усього «Кобзаря» Т. Шевченка, багато читав і займався перекладами творів античних авторів, зокрема Софокла та Евріпіда. Здійснив переклад біблійної «Книги буття», який досі є найбільш точним перекладом цієї частини «Біблії» українською мовою. Також допомагав Грушевському з німецьким перекладом «Історії України-Русі», перекладав іншими мовами українські народні пісні. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою та іншими мовами.

Іван Франко є автором близько 6000 творів, серед яких 10 поетичних збірок, збірка поем, 10 творів великої прози і близько 100 малої, понад 3000 публіцистичних статей. Найвідоміші з них: історична повість «Захар Беркут» (1883); казка «Лис Микита» (1890); трагічна притча «Украдене щастя» (1893); повість «Перехресні стежки» (1900); поеми «Іван Вишенський» (1900) та «Мойсей» (1905).

У творчій діяльності письменник використовував близько сотні псевдонімів і криптонімів: Джеджалик, Мирон, Руслан, Невідомий, Іван Живий, Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus, Vivus та багато інших.

Ще Іван Франко дуже любив вишиванки, які одягав і в будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже поєднав сорочку з українським орнаментом із європейським костюмом.

Іван Франко був претендентом на здобуття Нобелівської премії з літератури, проте до участі в конкурсі він так і не дожив.

З 1908 року стан здоров’я Івана Яковича значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові, де був похований на Личаківському цвинтарі.

До 165-річчя від дня народження І. Я. Франка в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються прижиттєві й більш пізні видання творів письменника та література про нього.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки  та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.